Медіазасоби, їх функції

Додати заголовок

Засоби масової комунікації (медії) виникли не на порожньому місці. Вони з'явилися тоді, коли історія технічного розвитку сягнула певного рівня. Спочатку у ХVст. у Німеччині було винайдено пристрій для друку книжок, що, без перебільшення, відіграло дуже важливу роль у культурі загалом та сприяло й прискорило науково-технічний розвиток зокрема.

В останній третині XVIII ст. відбулася «перша індустріальна револю­ція» у Великій Британії, яка привела до життя парову машину.

«Друга революція», наприкінці XIX ст. підпорядкувала електрич­ну енергію для практичних, індустріальних потреб у Німеччині та США.

«Третя технологічна революція», припала на середину XX ст., коли людина приборкала ядерну енергію, почала опановувати космос, ак­тивізувала розвиток кібернетики та генетики.

На тлі цих глобальних винаходів з'явилися й інші, менш масштабні, але не менш значущі для людини, – фотографія, телеграф, кінемато­граф, радіо, телефон, телебачення, а також цифрові технології спо­собу запису інформації, мікропроцесор (комп'ютер), принципово нові інформаційно-комунікаційні системи (Інтернет) тощо.

Фотографія та кінематограф, радіо та телебачення, друк і копіювальна техніка, мобільний зв'язок, комп'ютер, Інтернет тощо – все разом ста­новить медіазасоби або засоби масової комунікації. Що ж об'єднує в один ряд такі різноманітні за своєю технічною природою та функціями речі? Насамперед, усі вони налагоджують комунікацію як між окремими людь­ми (телеграф, телефон), так і між певними групами людей: редакція га­зети/журналу та читачі (друковані видання), знімальна група та кіноглядачі (кінематограф), автори телепрограм і телеглядачі (телебачення) тощо.

Однак деякі спеціалісти вважають медіазасобами тільки електронно-технічні прилади, такі, наприклад, як телевізор, комп'ютер, але це вже ню­анси. Нам важливо знати, що у всіх вищезгаданих медіазасобів – спіль­ні технічні функції, а саме:

• створення інформації за допомогою медіатехніки та медіатехнологій;

• зберігання інформації, записаної на матеріальному носії, що умож­ливлює її практично нескінченне відтворення;

• копіювання, тиражування інформації з метою її поширення;

• передача (трансляція) інформації на значні відстані завдяки тех­нічному забезпеченню;

• медіатизація як запис, копіювання, тиражування інформації, створеної в іншій продуктивній діяльності: репродукування творів образотворчого мистецтва й музичних творів зокрема.

Засоби масової комунікації виконують певні соціальні функції:

• передача інформації, поширення;

• здійснення опосередкованої комунікації;

• спрямованість на маси, масову, цільову аудиторію.

Крім того, необхідно пам'ятати, що можливість функціонування су­часних засобів комунікації обумовлена певними об'єктивними законо­мірностями, а саме:

1.Засоби масової комунікації як технології та їх експлуатація дуже дорогі об'єкти. Тому джерелами/власниками засобів масової комуні­кації є певні структури, організації (владні, політичні, комерційні, со­ціальні тощо), від яких залежить функціонування медіазасобів. Звідси випливає залежність засобів масової комунікації, які виконують за­мовлення, представляють інтереси певних структур, організацій, со­ціальних груп.

2.Відповідно спрямування змісту інформаційних повідомлень, а у широкому контексті – усієї медіаінформації (медіатекстів), знову ж таки, залежить від інтересів власників/замовників ЗМК: «Хто платить, той і замовляє».

3.Саме тому можна впевнено сказати, що засоби масової комунікації у своїх медіатекстах репрезентують не об'єктивне відтворення реальної дійсності, а світоглядні (політичні, економічні тощо) позиції певної гру­пи/груп людей, їх маніпулятивні інтереси, у кращому випадку – «ав­торське бачення», як це є у мистецтві.